Гранітно-степове Побужжя Грані́тно-степове́ Побу́жжя — природний комплекс в Україні, в межах північно-західної частини Миколаївської області. Вважається одною з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала в морські глибини протягом 60 мільйонів років. До складу комплексу входять: екосистема річки Південний Буг та її прибережої зони в межах між містами Первомайськ (на півночі) та Южноукраїнськ (на півдні), а також екосистеми притоків Південного Бугу. Гранітно-степове Побужжя надзвичайно багате на археологічні пласти: палеоліт, мезоліт, неоліт, мідний і залізний віки, бронзова доба давніх слов'ян, римлян. Всього в цьому районі між селом Мигія та селищем Олександрівка виявлено 98 археологічних пам'яток. Гранітно-степове Побужжя тісно пов'язане з Військом Запорозьким Низовим та Запорозькою Січчю. Південний Буг славився серед запорожців як друга за значенням річка після Дніпра. На території Гранітно-степового Побужжя розташовувався Гард (в околицях сучасного м. Южноукраїнська) — адміністративний центр Буго-Гардової паланки, найбільшої за розмірами серед восьми територіальних одиниць Запорозької республіки. Першим паланковим отаманом тут був князь Дмитро Вишневецький.