Підгорецький замок Підгоре́цький за́мок (або Палац у Підгірцях) — пам'ятка архітектури епохи Ренесансу. Розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської області. Замок було збудовано протягом 1635–1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Підгорецький замок є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Перші згадки про замок у Підгірцях датовані 1445 роком. Будівництво замку фінансував Станіслав Конецпольській, що викупив його разом з навколишніми селами у Януша Подгорецкого. У 1720 році замок разом з навколишніми селами купує у Костантина, сина Яна ІІІ Собеського, Станіслав Жевуській. У 1728 році його син Вацлав Жевуській починає масштабну реконструкцію замку. Між павільйонами і стіною будуються додаткові приміщення і палац стає триповерховим. Подимний міст з іншим павільйоном розбираються. Для частих відвідувачів маєтку будується так званий Гетьманський заїзд з сонячним годинником. Вацлав Жевуській зібрав велику колекцію цінних картин і старовинної зброї, перевозить цінні речі з Олеського замку. Створюються друкарня, театр. У 1779 році вмирає Вацлав Жевуській, який прожив останні роки як чернець-капуцин. Проходить три аукціони по розпродажу майна і на останньому, в 1787 році, Підгірці разом з селами викупляє син Вацлава Северин Жевуській. В цей час замок поступово приходить в занепад. Фактичним власником стає управитель Ремішевській, який поступово розпродає цінності. Таке положення продовжується і при спадкоємцеві Северина Жевуського Вацлаве, який проводить велику частину часу в подорожах і гине в 1831 році. У 1833 році в замок переїздить Леон Жевуській. Він відновлює зірваний дах, двері, приводить замок в порядок. Через те, що він був бездітним, Леон передає замок князеві Евстахию Сангушке при умові, що той відреставрує замок. У 1867-1903 роках проводяться ґрунтові реставраційні роботи. У 1940 році, з приходом радянської влади, замок-палац передається Львівському історичному музею. Під час Другої Світової Війни палац сильно постраждав. У 1945 році він був розграбований військовослужбовцями Золочевського гарнізону. У 1947 році музей був закритий і в 1949 році відкритий санаторій для хворих туберкульозом. У 1956 році у замку була велика пожежа, яка знищила велику частину внутрішньої обстановки. Інтер’єри замку вражали сучасників своєю красою і пишнотою. Зали і кабінети, які носили назви: Китайська, Золота, Рицарська, Зелена, Дзеркальна, Мозаїчна, – відповідали цим назвам. Окремо зберігалися речі, які належали королеві Яну ІІІ Собеському. Кімнати прикрашали портрети власників замку, копії Рафаеля, Рубенса, Тіциана, Караваджо.